English    Русский

Чи відомо Вам ?

Повністю увесь розділ "Чи відомо Вам ?", 300 кб
 
Золоті віхи розвитку інформаційних технологій в Україні

Комп'ютеризація корабельних радіоелектронних систем

Досвід підтверджує, що успіх будь-якої відповідальної роботи залежить від моральних і ділових якостей особистості, її здатності очолити і забезпечити виконання дорученої справи. Але такі особистості зустрічаються досить рідко.

Людина, про яку піде мова, - одна з них. За 16 років надзвичайно плідного творчого життя в Києві І.В. Кудрявцев зробив те, що інший не зумів би здійснити за кілька десятиліть.

Івану Васильовичу Кудрявцеву в київський період своєї діяльності (1958 -1975) вдалося створити потужний Науково-дослідний інститут радіоелектроніки - КНДІРЕ, який розробляв, проектував і виготовляв найважливіші радіоелектронні системи із застосуванням ЕОМ для Військово-Морського надводного та підводного флоту СРСР.

За його ініціативою інститут першим у Радянському Союзі розпочав створення комп'ютеризованих корабельних радіоелектронних комплексів, де використовувалися розроблені за настійною вимогою І.В. Кудрявцева мікроелектронна база і спеціалізовані корабельні ЕОМ - перші в Україні та СРСР. Комплекси містили всі необхідні технічні та програмні засоби для вирішення основних завдань на флоті: отримання інформації про навколишню обстановку, керування зброєю, у тому числі ракетною, навігація тощо.

Комплекси повністю відлагоджувалися в Києві і вже у готовому вигляді відправлялися флоту. Були створені унікальні стенди, що імітували корабельну обстановку. Пізніше такий підхід, пов'язаний з появою обчислювальної техніки та її можливостями, буде названо системним.

У 1975 р. Івана Васильовича Кудрявцева не стало... Через засекреченість робіт того часу його ім'я практично невідоме навіть в Україні, хоча на Заході про цього фахівця знали й активно цікавилися його діяльністю. "Помер видатний організатор військової промисловості СРСР", - оповістило світ англійське інформаційне агентство Бі-Бі-Сі.

Необхідність застосування ЕОМ для розроблюваних систем Іван Васильович відчув одразу. І почав шукати вихід. Спочатку відправив до Обчислювального центру АН УРСР, заснованого 1957 року в Києві, групу молодих спеціалістів - випускників Київського політехнічного інституту. Дізнавшись, що Міністерство авіаційної промисловості створило літакову ЕОМ "Полум'я", домігся дозволу на її застосування в одній із розроблюваних систем. Це стало другою важливою передумовою успіху.

У 1967 р. творчий колектив, де він був головним конструктором, завершив роботи зі створення першої системи ("Успіх"). Основні учасники розробки (І.В. Кудрявцев, В.П. Алексєєв, Б.М. Хаскін, І.Г. Кобилянський, В.Ю. Лапій) були удостоєні Державної премії СРСР. Наснажений успіхом, Іван Васильович поставив завдання створити ЕОМ для систем Військово-Морського флоту СРСР.

Створення сімейства комп'ютерів "Карат"

Сімейство спеціалізованих ЕОМ "Карат", що використовувалися в системах, розроблених під керівництвом І.В. Кудрявцева, було створене в лабораторії Вілена Миколайовича Плотникова. Інженерний талант і наукове передбачення цієї людини сприяли тому, що КНДІРЕ став піонером у найновіших на той час напрямах розвитку обчислювальної техніки та мікроелектроніки. На жаль, у 2000 році В.М. Плотникова не стало.

... "Карати" і досі плавають на багатьох морях і океанах.

У той час, коли в обчислювальній техніці запанувала гігантоманія і виникли суперЕОМ з надзвичайно складними системами команд, В.М. Плотников відстояв спрощену архітектуру і структуру команд. Через 10 -15 років західні фірми назвуть таке рішення "RІSC-архітектурою".

Висока надійність "Каратів" - 2000 годин напрацювання на відмову - на порядок перевищувала "звичну" для того часу цифру.

Мінімізація схемних рішень і системи команд, вибір структури та уніфікація дали змогу розробити ряд модифікацій під різні за складом і обсягом розв'язуваних задач системи, причому без надмірності апаратурних затрат.

Експлуатаційні показники - висока надійність і орієнтація на вимоги систем військового призначення - забезпечили мінімальні затрати на їх обслуговування, а агрегатний метод ремонту зумовив зниження вимог до рівня кваліфікації обслуговуючого персоналу без зменшення надійності "Каратів". Виділення ядра обчислювача й апаратури обміну сприяли простоті використання ЕОМ практично в усіх основних системах, у тому числі в режимах багатомашинної обробки інформації.

Понад 20 років "Карати" забезпечували потреби інституту в засобах обчислювальної техніки. Їх використовували в різних системах обробки інформації, керування та контролю, розміщуваних на надводних і підводних суднах Військово-Морського флоту. Було розроблено сімнадцять модифікацій ЕОМ "Карат", що відрізнялися ємністю пам'яті та масо-габаритними характеристиками. Всі модифікації машини мали однакові систему команд, швидкодію, розрядність, зовнішні зв'язки і були побудовані на однотипних взаємозамінюваних блоках. Машина була виконана як конструктивно завершений виріб, призначений для самостійного постачання. Її експлуатували тільки в складі системи, після установки у приладову шафу з необхідним комплектом вузлів сполучення з іншими приладами та розміщення у постійній пам'яті (шляхом прошивання) робочих програм.

Серійно ЕОМ "Карат" виготовляли на київському заводі "Буревісник".

Створення малогабаритної та дуже надійної обчислювальної машини, з досить високими функціональними параметрами, докорінно змінило ситуацію в морському приладобудуванні. Відтепер розробники будь-якої системи, застосувавши одну або кілька машин, мали змогу використовувати для розв'язання задач програмні методи. Жодних проблем з отриманням зразків ЕОМ, з програмуванням задач і з "прошиванням" вузлів постійної пам'яті за своїми програмами у споживачів не було. Відмови машини стали великою рідкістю. Наприклад, у навігаційних системах зразки ЕОМ "Карат" працювали на об'єктах по 20 тис. годин без єдиної відмови, що в кілька разів перевищувало вимоги до їхньої надійності.

Машину використовували в 60 системах і комплексах (найбільше в Мінсуднопромі СРСР).

У простих системах застосовувалася ЕОМ у мінімальній модифікації, а на найбільших сучасних суднах з кількома системами на борту можна було зустріти 15 і більше ЕОМ типу "Карат" у максимальному варіанті.

Керівництво КНДІРЕ прагнуло впровадити машину в системи цивільного призначення. На замовлення Морфлоту СРСР інститут розробив систему "Бриз" для автоматизації водіння багатотоннажних суден (танкерів "Кубань", "Перемога" та ін.). Система "Бриз-1609-УДС" була встановлена в Іллічівському морському порту для керування рухом суден, запобігання їх зіткненню і для радіолокаційного контролю за їх рухом у північно-західній частині Чорного моря.

ЕОМ "Карат" використовували в системі "Акорд", розробленій разом з Інститутом електрозварювання ім. Є.О. Патона АН України - для вирішення завдань розкрою листів сталі на суднобудівних заводах.

Творці сімейства ЕОМ "Карат" і систем на їх основі були удостоєні Ленінських і Державних премій.

КНДІРЕ завоював високий авторитет у галузі розробки вмонтованих, високонадійних, уніфікованих ЕОМ, призначених для експлуатації в особливо складних умовах.

За науково-технічним рівнем обчислювальна техніка військового призначення, розроблена в КНДІРЕ, була цілком порівнянною з американською.

Комп'ютери у корабельних гідроакустичних системах

Щоб краще уявити, що було здійснено в Україні для Військово-Морського флоту СРСР, зробимо невеликий відступ і повернемося до початку 60-х років. Саме тоді в Київському НДІ гідроприладів почали активно розробляти так звані опускні вертолітні гідроакустичні станції типу "Ока" (головний конструктор - Олег Михайлович Алещенко), які розміщувалися на вертольотах Ка-25. "Оку" і Ка-25 жартома називали "довгою рукою Горшкова" (головнокомандуючого Військово-Морським флотом СРСР). За його ініціативою тоді вже повним ходом йшло будівництво 12 протичовнових крейсерів-вертольотоносців і палубного вертольота нового типу для них. Вертоліт давав змогу подовжити "руку" протичовнового корабля і як пошуковий засіб - носій гідроакустичної системи (ГАС) - не піддавався ходовим шумам корабля - носія протичовнової зброї.

В Інституті кібернетики сформували спеціальну групу (В.М. Коваль, І.Г. Мороз-Подворчан, Н.Н. Дідук, Ю.С. Фішман), яка разом з О.М. Алещенком, керівником робіт у НДІ, та його співробітниками почала розробку перших в СРСР алгоритмів виявлення і визначення координат підводних цілей. Натурні випробування проходили влітку - восени 1968 р. у Феодосії і були надзвичайно успішними.

У цих розробках видатну роль відіграв Олег Михайлович Алещенко, відповідальний за даний напрям у НДІ гідроприладів.

Восени 1974 р. вийшла урядова постанову про програму "Звезда", яка передбачала переоснащення всіх кораблів ВМФ СРСР новими гідроакустичними комплексами. Головною організацією із здійснення цієї програми визначили НДІ гідроприладів (директор - Юрій Володимирович Бурау, головний інженер - Володимир Іванович Крицин). Головним конструктором призначили О.М. Алещенка. Це була багатопланова робота. Для різних класів надводних кораблів - великих, середніх, малих - необхідно було розробити ряд сумісних багатоканальних цифрових гідроакустичних комплексів з кількома десятками тисяч просторових і тимчасових вхідних каналів отримання інформації. Попередні оцінки показали, що для них потрібні будуть обчислювальні системи продуктивністю у кілька сотень мільйонів операцій на секунду, а обсяг прикладного програмного забезпечення становитиме близько мільйона команд. Необхідність великої номенклатури запам'ятовуючих пристроїв, різноманітної периферії (монітори, індикатори обстановок, самописці, друкуючі пристрої), вимоги щодо високої надійності і т.п. істотно ускладнювали розробку. Подібні проекти в СРСР і за рубежем на той час ще не виконувалися.

Під керівництвом О.М. Алещенка і В.Ю. Лапія протягом трьох років були створені три потужні обчислювальні комплекси. Вперше в гідроакустиці сформувався напрям спеціалізованих паралельних багатоканальних обчислювальних комплексів.

У 1984 р. роботи зі створення гідролокатора завершили. Весь комплекс зайняв 200 приладових шаф. Для забезпечення функціонування обчислювальної частини (40 шаф) підготували близько мільйона команд. Вартість розробки становила 100 млн. карбованців. У 1985 р. комплекс прийняли на озброєння і передали в серійне виробництво. Його творці одержали Державну премію СРСР (Ю.В. Бурау, О.М. Алещенко та ін.).

Ілюстрації   ›››  
Більш докладно про Комп'ютеризацію корабельних радіоелектронних систем  ›››